Види господарської діяльності

Господарська діяльність надзвичайно різноманітна, що спри¬чиняє потребу її класифікації з метою забезпечення оптимального правового регулювання господарської діяльності як такої та пев¬них її видів, враховуючи специфіку останніх.Господарську діяльність можна класифікувати за різними озна¬ками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та нєкомерційною (ч. 2 ст. З ГК України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досяг¬нення певних економічних та соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня.За предметом господарської діяльності розрізняють виробничу, торговельну, банківську, страхову, інноваційну, концесійну діяль¬ність, спільне інвестування та ін. Залежно від ринку (внутрішній чи зовнішній), національної приналежності суб'єктів господарю¬вання (вітчизняні товаровиробники/резиденти чи іноземні інвесто¬ри та нерезиденти) розрізняють господарську діяльність за участювітчизняних товаровиробників (резидентів) та зовнішньоекономіч¬ну діяльність (за участю резидентів та нерезидентів), у т. ч. іноземне інвестування (за участю іноземного інвестора). Специфіка здійс¬нення певних видів господарської діяльності враховується в про¬цесі її правового регулювання (розділ VI ГК України «Особливості правового регулювання в окремих сферах господарювання»; роз¬діл VII ГК України «Зовнішньоекономічна діяльність», розділ VIII ГК України «Спеціальні режими господарювання»; спеціальні зако¬ни: «Про банки і банківську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про страхування», «Про режим іноземного інвесту¬вання», «Про концесії», «Про інститути спільного інвестування (па¬йові та корпоративні інвестиційні фонди» та ін.).Першій з вищенаведених класифікацій господарської діяльності (на підприємництво та некомерційну господарську діяльність) особли¬ва увага приділяється в Господарському кодексі України (глави 4 і 5).Підприємництво здійснюється на власний ризик та під власну відповідальність підприємця, який навіть може бути визнаний банк¬рутом у разі негативних фінансових результатів господарської діяль¬ності — стійкої та значної неплатоспроможності. Для підприємниць¬кої діяльності властива ініціативність, що забезпечує пошук нових напрямів такої діяльності, запровадження новітніх технологій, вироб¬ництво принципово нових товарів або товарів з принципово новими властивостями. Для цього суб'єкт підприємницької діяльності пови¬нен мати значний рівень самостійності. Отже, характерними рисами підприємницької діяльності, що відрізняє її від некомерційної, є:• наявність мети отримання прибутку від здійснення такоїдіяльності;• ініціативність, що забезпечує пошук і запровадження новіт¬ніх технологій, нових господарських зв'язків, оптимізацію власноїдіяльності;• ризиковий характер такої діяльності, оскільки сам підпри¬ємець несе основні ризики у разі негараздів у своїй діяльності, не¬вдалого вибору контрагентів тощо;• власна відповідальність підприємця у разі невиконання/не¬належного виконання зобов'язань перед кредиторами, державою,територіальною громадою та іншими особами усім майном, щоналежить йому на праві власності чи праві господарського відання,а також можливість визнання підприємця банкрутом у разі йогостійкої та значної неплатоспроможності;• усі вищезазначені риси зумовлюють ще одну - самостійністьздійснення підприємницької діяльності, що дозволяє її суб'єктовівжити максимально можливі заходи для успішності такої діяльності та оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, на поведінку контр¬агентів, на відгуки споживачів тощо.Узагальнене поняття підприємницької діяльності дається в ст. 42Господарського кодексу:«Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематич¬на, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього ГК України забороняється підприємництво, на основі рішення відповід¬ного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, насамперед, у тих випадках, коли здійснення певного виду господарської діяльності у формі під¬приємництва забороняється законом (наприклад, біржова діяльність). Однією з ознак некомерційної діяльності, відповідно до ч. 1 ст. 52 ГК України, є самостійність її здійснення. Проте така діяльність — у зв'язку з відсутністю у її суб'єкта мети отримання прибутку - не може здійснюватися без відповідного фінансування, яке зазвичай надається власником майна (уповноваженим органом) та заснов¬ником суб'єкта такої діяльності. Некомерційна господарська діяль¬ність притаманна казенним підприємствам (ч. З ст. 76, статті 77, 78 ГК України) та некомерційним комунальним підприємствам (ч. З ст. 78 ГК України). Фінансування їх діяльності у разі збитковості здійсню¬ється за рахунок відповідного бюджету. Отже, здійснення некомер¬ційної господарської діяльності зумовлює залежність її суб'єкта від засновника і власника майна, який забезпечує відповідне фінансу¬вання, а також застосування щодо майна суб'єкта некомерційної господарської діяльності спеціального правового титулу - права оперативного управління (ч. З ст. 78, ст. 137 ГК України, що передбачає: (1) цільове використання майна, можливість розпоря¬дження (за цільовим призначенням, у визначених власником майна межах) грошовими коштами, виробленими товарами (від¬вантаження контрагентам відповідно до державних контрактів та інших господарських договорів), сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими (застосування у виробничому процесі); (2) конт¬роль з боку власника за цільовим використанням майна та дотри¬манням встановлених меж використання.Здійснення суб'єктом права власності некомерційної господар¬ської діяльності (як основної) зумовлює визначення джерел отри¬мання коштів для покриття збитків від такої діяльності (для товар¬них і фондових бірж, наприклад, такими джерелами є періодичні внески членів біржі і надання учасникам біржових торгів не забо¬ронених законом платних послуг, пов'язаних з основною діяльніс¬тю біржі).